Багато людей, особливо серед іноземців, не відповідають “не знаю” на питання, щодо яких вони не мають гадки. Так само, як не відповідають відкритим текстом на будь-які питання, якщо відповідь нестиме умовний негатив, щось “погане”.

За 6+ років роботи в міжнародному колективі зрозумів, що зокрема американці, не знаючи відповідь, або якщо звучатиме не зовсім бажана відповідь, часто намагатимуться її взагалі уникнути. І замість цього вони знайдуть обхідні шляхи, двозначні вирази, виражатимуть невпевненість щодо якихось – майже видуманих – зовнішніх факторів. Дійде до того, що вони відповідатимуть не по темі, сподіваючись, що ніхто не буде уточнювати своє питання після їхьної безкінечно довгої тиради. Коротше, зроблять все, аби на питання “Як спрацював наш маркетинг в минулому році?” не відповісти “Ой, результат був зовсім фіговий, і я поки не знаю, в чому причина”.

Із одного боку, я розумію мотив: відпрацьовувати так званий growth mindset, завжди тримати перед собою позитивну перспективу, бути оптимістом в кінці кінців. З іншого, такі ситуації особисто мені тхнуть нечесністю, браком сміливості визнати, що на даний момент цього конкретного розуміння нема або відповідь не дуже втішна. Іноземці дуже часто уникають цього визнання, нібито хвилюючись, що такі слова якось наврочать або нашкодять їхньому іміджеві.

Як на мене, така поведінка – це що завгодно, але тільки не growth mindset, і така звичка той імідж або персональний бренд вже давно зруйнувала.